Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці 

Відкритий виховний захід

Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та  обрядами ворожіння й  кусання калити.

Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;

Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди.

Розвивати творчі  акторські здібності учнів.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра;українські страви; українська піч;учні – в українських народних костюмах.

 

Учень. 1  Україна. . .  Рідний край. . .  Золота,  чарівна сторона.  Земля,  рястом заквітчана,  зелом закосичена.  Скільки ніжних,  ласкавих слів придумали люди,  щоб висловити свою гарячу любов до краю,  де народилися і живуть.  З давніх-давен линули по світу слова про Україну,  про щирий і працьовитий народ,  про її лани широкі,  гаї зелені,  про тихі ріки і озера.

Учень. 2.  Що таке Україна? За віконцем – калина,

Тиха казка бабусі,  ніжна пісня матусі, 

Дужі руки у тата,  під тополями хата

Під вербою криниця,  золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Учень. 3.  Хай сьогоднішнє свято відкриє перед нами розум,  щедрість,  мудрість нашого народу.

Узимку,  коли завершувалися роботи в полі,  частішали дівочі і парубочі гуляння.  З часів християнства,  дві тисячі років,  13 грудня,  на Андрія,  проводили святкові вечорниці.

Учень. 4.  Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть,  в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас,  на Україні?

Просим всіх у нашу хату,

Превелику,  пребагату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику, на столі, застеленому скатертиною, хліб на рушнику; лави, накриті тканими килимами.)

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодь, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі. (Співає «Цвіте терен...». У цей час непомітно заходить така ж літня жінка і підхоплює спів.)

Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.

Жінка: Не треба, Олено, не край мого серця.

(Співають разом.) (При вході співають «Увишневому саду»

(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)

Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?

Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.

Дівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.

Всі: Ходімо.

(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)

1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина : Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3 дівчина:Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня:  Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Зваримо вареників

Біленьких, смачненьких,

Та й запросим до нас в гості,

Хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

(Дівчата співають пісню (Зелене жито, зелене…))

Господиня: Ой дякую дівчата, гарно співаєте.Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома.

Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.

(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)

Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.

Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.

Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.

Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим є обряд розплітання коси.

Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!

Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.

Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупи-нити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.

Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.

Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвата-тися навіть свинячий пастух.

Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.

Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершення хліборобського року.

Господиня:

Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата:         Хочемо!

Господиня:   Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може

     і я помолодію біля вас.

Господиня:Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до

порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і

перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову

переставляє вперед і так аж до порога.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

4 дівчина:О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

4 дівчина:Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець:  Може, ще й взути?

4 дівчина:Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

2 хлопець:А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5 дівчина:Ходіть, ходіть ворожити будемо.

(Хлопці, заходять і співають пісню «Марічка Чечері» ).

3 хлопець:  Добрий вечір, добрим людям!

Господиня:А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

4 хлопець:Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

6дівчина:   А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.(Розд. цукерки)

5 хлопець:   А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки  не перебивати і не казати «брешеш».

6  хлопець:  В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану -  бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати.  Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього -  таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»

 А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »

- Та звісно,  хлібороб.  А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

7  хлопець:  Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло!  Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою  вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить.  «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

5 хлопець:   Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

(пісня «Ой мій милий вареників хоче »)

Господиня:   Милі гості, просим сісти,

1 дівчина:Вареники будем їсти.

2 дівчина:Вареники непогані,

3 дівчина:Вареники у сметані.

4 дівчина:Вас чекають у макітрі

5 дівчина:  Вареники дуже ситні.

6 дівчина:Білобокі, круглолиці,

7 дівчина:З української пшениці.

8 дівчина:Їжте, їжте, просим щиро

9 дівчина:Вареники наші з сиром

10 дівчина:Вареники непогані

11 дівчина:Вареники у сметані.

Господиня:   Дівчата, почастуйте хлопців.

12 дівчина: Вареники мої великомученики!

Велику муку терпіли,

В гарячій воді кипіли.

Сиром були понапихані,

Маслом очі позаливані.

Як є сметана, то вмочайте,

А як нема – вибачайте!

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

З’їж ,  Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок  дрібненький.

5 хлопець:  (кусає пиріг і кривиться)

Чи ти,  дівча, з роду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

12 дівчина: (співає)  Чи я не хазяйка, чи на господиня,

Сім днів в хаті не мела, печі не топила.

Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.

Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.

Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.

А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.

Ідуть люди з міста та й з мене сміються,

Що на моїх подушках ворони несуться!

Не смійтеся, люди, якось воно буде,

Обскубаю вороння, ще й перина буде.

Хлопець 4: Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?

Господиня: Ми згадували давні часи.

Хлопець 5: А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?

Господиня: Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану, дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.

Дівчина співає: (співають «Ой мамо люблю Гриця».)

Господиня:     А зараз  всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до  джерела.

(Дівчата вибігають)

Господиня:А я піду калиту допікати.

9хлопець:Тітко Олено! А для чого оті паляниці позначати?

Господиня:Щоб кожна дівчина свою впізнала...

10 хлопець:А що буде як паляниці спечуться?

Господиня:Ми їх покладемо  в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку.         (Пішов).

( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать). Укр. Танець(або музикальна  вставка)

Господиня:      А ось і паляниці готові!

(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).

Господиня:    А де ж наш собака!                                                          (Хлопець приводить собаку).

11 хлопець:  Цікаво, чи захоче ще їх їсти!

(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).

Господиня:Ну, що, дівчата, цікава гра?

Дівчата:        Цікава!

(Входить «пан Калитинський» з калитою і квачем)

—  Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Коцюбинський ніби іде на коцюбі).

—  Добрий вечір, пане Калитинський!

—  Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!

—  Куди ідете?

—  Іду калиту кусати.

—  А я буду по писку писати!

—  А я вкушу!

—  А я впишу!

(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити.  Підходять інші).

—  Добрий вечір, пане Калитинський.

 — Добрий вечір, пане Коцюбинський.

—  Відкіль приїхав ти?

—  З Литви.

—  Чому так здалеку приїхав?

—  Калиту кусати.

—  А ти ж куснеш?

—  Кусну!

—  А я мазну!

Хто ще буде калиту кусати?

(«Калитинський»   смішить,   пробують   вкусити, Співають або говорять).

А наша калита

Нам набила живота.

А тепер ми її з’їли

І за пером полетіли.

А наша калита

Та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся,

Йди до неї,

Кусай її,

І назад не вертайся,

А як вдасться вдало відкусити,

Пару сподівайся.

(Ще кусають).

6 хлопець:  Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчата:Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І здається все пройшло.

Хлопці:  Ні, так  просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про шкільні ці вечорниці

Спомин в серці буде жить.

Ведуча:Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер

головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Виходять по парам (Співають «Ой там на горі»)