вівторок, 11 серпня 2015 р.

Андріївські вечорниці


Андріївські вечорниці 
Відкритий виховний захід
Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та  обрядами ворожіння й  кусання калити.
Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;
Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди.
Розвивати творчі  акторські здібності учнів.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра;українські страви; українська піч;учні – в українських народних костюмах.

 


Учень. 1  Україна. . .  Рідний край. . .  Золота,  чарівна сторона.  Земля,  рястом заквітчана,  зелом закосичена.  Скільки ніжних,  ласкавих слів придумали люди,  щоб висловити свою гарячу любов до краю,  де народилися і живуть.  З давніх-давен линули по світу слова про Україну,  про щирий і працьовитий народ,  про її лани широкі,  гаї зелені,  про тихі ріки і озера.

Учень. 2.  Що таке Україна? За віконцем – калина,
Тиха казка бабусі,  ніжна пісня матусі, 
Дужі руки у тата,  під тополями хата
Під вербою криниця,  золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.

Учень. 3.  Хай сьогоднішнє свято відкриє перед нами розум,  щедрість,  мудрість нашого народу.
Узимку,  коли завершувалися роботи в полі,  частішали дівочі і парубочі гуляння.  З часів християнства,  дві тисячі років,  13 грудня,  на Андрія,  проводили святкові вечорниці.

Учень. 4.  Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть,  в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас,  на Україні?
Просим всіх у нашу хату,
Превелику,  пребагату.
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику, на столі, застеленому скатертиною, хліб на рушнику; лави, накриті тканими килимами.)
Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодь, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі. (Співає «Цвіте терен...». У цей час непомітно заходить така ж літня жінка і підхоплює спів.)
Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.
Жінка: Не треба, Олено, не край мого серця.
(Співають разом.) (При вході співають «Увишневому саду»
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.
Дівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.
Всі: Ходімо.
(чути сміх …Господиня схоплюється. Заходять дівчата)
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,
Уклін  господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2 дівчина : Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

3 дівчина:Будем з вами добрі, щирі,
То і  будем  жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.

Господиня:  Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
(Дівчата співають пісню (Зелене жито, зелене…))
Господиня: Ой дякую дівчата, гарно співаєте.Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома.

Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.
(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)
Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.
Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.
Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.
Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим є обряд розплітання коси.
Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!
Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.
Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупи-нити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.
Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.
Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвата-тися навіть свинячий пастух.
Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.
Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершення хліборобського року.
Господиня:
Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата:         Хочемо!
Господиня:   Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може
     і я помолодію біля вас.
Господиня:Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до
порога. Чий перший на поріг стани та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і
перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову
переставляє вперед і так аж до порога.
( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).
4 дівчина:О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина:Відразу наречений об'явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець:  Може, ще й взути?
4 дівчина:Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець:А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина:Ходіть, ходіть ворожити будемо.
(Хлопці, заходять і співають пісню «Марічка Чечері» ).
3 хлопець:  Добрий вечір, добрим людям!
Господиня:А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець:Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
6дівчина:   А тепер найголосистішому  співаку дамо смоктунця, щоб бульки не пускав і ще голосніше співав.(Розд. цукерки)
5 хлопець:   А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки  не перебивати і не казати «брешеш».

6  хлопець:  В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану -  бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати.  Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього -  таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
 А він - луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »
- Та звісно,  хлібороб.  А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

7  хлопець:  Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло!  Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою  вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить.  «За що вам така кара?» - питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.

5 хлопець:   Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
(пісня «Ой мій милий вареників хоче »)

Господиня:   Милі гості, просим сісти,
1 дівчина:Вареники будем їсти.
2 дівчина:Вареники непогані,
3 дівчина:Вареники у сметані.
4 дівчина:Вас чекають у макітрі
5 дівчина:  Вареники дуже ситні.
6 дівчина:Білобокі, круглолиці,
7 дівчина:З української пшениці.
8 дівчина:Їжте, їжте, просим щиро
9 дівчина:Вареники наші з сиром
10 дівчина:Вареники непогані
11 дівчина:Вареники у сметані.

Господиня:   Дівчата, почастуйте хлопців.

12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!

(Бере пиріг і підходить до хлопця)

З’їж ,  Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок  дрібненький.

5 хлопець:  (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти,  дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.

12 дівчина: (співає)  Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
Хлопець 4: Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?
Господиня: Ми згадували давні часи.
Хлопець 5: А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?
Господиня: Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану, дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.
Дівчина співає: (співають «Ой мамо люблю Гриця».)
Господиня:     А зараз  всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до  джерела.
(Дівчата вибігають)
Господиня:А я піду калиту допікати.
9хлопець:Тітко Олено! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня:Щоб кожна дівчина свою впізнала...
10 хлопець:А що буде як паляниці спечуться?
Господиня:Ми їх покладемо  в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку.         (Пішов).
( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать). Укр. Танець(або музикальна  вставка)
Господиня:      А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).
Господиня:    А де ж наш собака!                                                          (Хлопець приводить собаку).
11 хлопець:  Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня:Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата:        Цікава!
(Входить «пан Калитинський» з калитою і квачем)
—  Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!
(Коцюбинський ніби іде на коцюбі).
—  Добрий вечір, пане Калитинський!
—  Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
—  Куди ідете?
—  Іду калиту кусати.
—  А я буду по писку писати!
—  А я вкушу!
—  А я впишу!
(Коцюбинський намагається не сміятися і вкусити.  Підходять інші).
—  Добрий вечір, пане Калитинський.
 — Добрий вечір, пане Коцюбинський.
—  Відкіль приїхав ти?
—  З Литви.
—  Чому так здалеку приїхав?
—  Калиту кусати.
—  А ти ж куснеш?
—  Кусну!
—  А я мазну!
Хто ще буде калиту кусати?
Калитинський»   смішить,   пробують   вкусити, Співають або говорять).
А наша калита
Нам набила живота.
А тепер ми її з’їли
І за пером полетіли.
А наша калита
Та й з маком і медом.
Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся,
Йди до неї,
Кусай її,
І назад не вертайся,
А як вдасться вдало відкусити,
Пару сподівайся.
(Ще кусають).
6 хлопець:  Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий.
Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчата:Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.

Хлопці:  Ні, так  просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.

Ведуча:Ось і ожили перед нами ігри  і забави  нашого народу. Тепер
головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

Виходять по парам (Співають «Ой там на горі»)

Немає коментарів:

Дописати коментар